Регулярно публікуючи статті про розробку кліпів та малювання у Flash, я паралельно переглядаю величезну кількість інформації про флеш на інших сайтах. І у мене все більше викристалізовується бачення, яким повинен бути цей блог і до якого рівня він повинен дорости за кілька місяців чи навіть років. Не знаю, чи буде це цікаво більшості моїх читачів, але все ж вирішив поділитися деякими думками. Якщо хтось зможе підказати хорошу ідею, яким чином можна вдосконалити це бачення – буду надзвичайно вдячний.
Але перш, ніж перейти до ідеї розвитку блога про Flash, PHP та веб-програмування, я хотів би поділитися кількома спостереженнями, які стосуватимуться інших ресурсів в Інтернеті та зокрема паперових видань.
Більшість сайтів, які пропонують навчальні матеріали по флеш або покрокові уроки з чіткими вказівками, як досягнути того чи іншого ефекту, мають доволі значні недоліки. Принаймні мені не траплялося ідеальних ресурсів, проштудіювавши які від початку й до кінця можна було б зі впевненістю назвати себе хорошим флешером.
Якщо якийсь посібник і міг би претендувати на таке звання, то ним, як не дивно, стала б довідкова інформація про Flash, яка поставляється із самою програмою (вона також абсолютно безкоштовно доступна на офіційному сайті Adobe Flash CS4). Проте і у ній є певні недоліки, як от відсутність по-справжньому детальних інструкцій для створення складних аплікацій. Більшість уроків створені виключно для ілюстрації тих чи інших функцій програми (що, в принципі, й не дивно).
При цьому я чудово розумію, чому, скажімо, у паперовій книзі неможливо викласти повну базу знань про флеш таким чином, щоб вона слугувала повноцінним місцем для навчання. Як не дивно, цією причиною є фізична обмеженість книги, як носія інформації. Ну і повна відсутність інтерактивності. Мало того, що у книгу неможливо вставити результати розробки програм на Flash (анімованих сторінок поки що не вигадали), так ще й зворотній зв’язок через книгу аж ніяк не отримаєш. Єдине, що радує – підхід до формування матеріалів у книгах зазвичай доволі серйозний – тому більшість із них справді є доволі корисним джерелом відібраної інформації.
Друга «сторона медалі» – інтернет. Він, начебто, знімає всі обмеження, які (принаймні, поки що) є абсолютно нездоланними для книжкового формату. Тобто теоретично в Інтернеті можна було б створити «ідеальний» посібник. Але це тільки в теорії.
На практиці ж ми бачимо засилля практично жодним чином не впорядкованих (категорезованих хіба що тематично, рідше – за рівнем складності) уроків, які мавпують сам процес навчання. Тобто банально вам розповідається куди потрібно клікнути і яку кнопку натиснути, але не пояснюється, навіщо це робити. Ось і виходить, що при вдалому збігу обставин в результаті всіх маніпуляцій ви отримаєте анімацію, яку намагалися створити. Але при цьому не матимете жодного уявлення, як у вас це вийшло.
Особливого абсурду ця ситуація досягає у випадках, коли вам пропонується програмувати на флеш (методами вбудованої мови Action Script). Але замість того, щоб пояснити принципи функціонування цієї мови, банально дається код, який потрібно вставити у той чи інший об’єкт або кадр. І… вуаля… все працює! А чому працює? На це питання ніхто не дасть відповіді!
Звісно ж, я не хочу сказати, що всі уроки є настільки поганими. Іноді в мережі трапляються доволі таки достойні збірники задачок, які дійсно дозволяють розібратися у принципах функціонування. Але такі доводиться по дещицях збирати на різних ресурсах. Одного консолідованого джерела немає! Я вже мовчу про те, що все це у 90% випадків на англійській мові.
Яким повинен бути «ідеальний» ресурс про Flash?
Зі всього, сказаного вище, вимальовується доволі таки чітка картина, яким повинен бути по-справжньому якісний навчальний ресурс по флеш.
По-перше, він повинен бути достатньо інтерактивним (щоб дати змогу відвідувачам задавати запитання щодо уроків, які вони проходять).
По-друге – мати багато прикладних матеріалів та покрокових інструкцій щодо створення конкретних різновидів анімації з допомогою тих чи інших інструментів та алгоритмів.
По-третє – потрібно, щоб всі ці уроки підкріплювалися дуже потужною методологічною базою. Щоб учні не просто вчилися «мавпувати» те, що каже їм автор, але й реально починали розуміти «що?» і «навіщо?» вони роблять. В ідеалі кожна практична інструкція повинна підкріплятися достатньою кількістю методологічних матеріалів, які пояснюють саму механіку роботи Flash.
Ну і на решті (по-четверте), вся ця велетенська база матеріалів повинна бути відповідним чином структурована. Щоб людина, яка вперше потрапила на сайт, могла у залежності від свого рівня знань знайти матеріал, з якого їй варто почати знайомство із флешем. І звісно ж, щоб процес цього знайомства був логічним, послідовним і бажано – безперервним.
Тобто по суті ми повертаємся до основного твердження цієї статті: людина, яка прийшла на хороший навчальний ресурс повинна мати змогу детально розібратися у предметі без необхідності покидати сайт (чи шукати додаткову інформацію деінде).
Залишилося тільки питання, як втілити все це в рамках одного блога?
Поки що відповідь на нього я вбачаю так: перш за все необхідно наповнити блог першими опорними методологічними матеріалами, відштовхуючись від яких можна буде переходити до більш складних тем. Властивість Інтернету, яка дає можливість проставляти посилання на будь-які статті стає тут в нагоді. Адже пишучи про створення якогось складного ефекту можна завжди поставити лінк на всі матеріали, необхідні для розуміння цього уроку.
Після того, як основні опорні матеріали буде вже написано – потрібно продовжувати наповнювати блог методологічними матеріалами з більш складними уроками та завданнями, але при цьому – подбати про структуру, яка забезпечить максимальний доступ до всієї необхідної інформації у зручному вигляді. Поки що такою структурою у мене слугує сторінка уроки Flash, в яку я вношу кожну нову методологічну статтю. Але я повністю віддаю собі звіт в тому, що коли кількість матеріалів стане більшою – структуру буде потрібно удосконалювати (можливо, зроблю це у вигляді кількох вкладених підкаталогів).
Таким чином постійні читачі матимуть змогу як стежити за поточними оновленнями на блозі через RSS (можна навіть поділити стрічки за тематикою: Flash, PHP, html, CSS і т. п.), так і вибирати необхідні їм матеріали безпосередньо у структурованих каталогах. Для нових же відвідувачів, які прийшли на блог з єдиною метою – освоїти якийсь новий для себе предмет – потрібно створити зручний тематичний покажчик і знову ж таки – зручну структуру каталогів, яка б давала доступ до всіх статей на блозі.
Ось так воно все виглядає в теорії. На практиці ж це велетенська робота, яка лише починається. Подивимося, наскільки вистачить запалу і натхнення, щоб втілювати її у життя.
Якщо ви осилили цю аж ніяк не коротку статтю, поділіться своїми враженнями. Що ви могли б ще додати? Що змінити? Буду надзвичайно вдячний за коментарі!
Твоє прагнення зробити якісний і цілісний навчальний ресурс дуже хороша!
Березень 27, 2009 о 16:23
Напрямок руху у тебе правильний!
Ще, як ідея, додати інтерактивні уроки – учні дороблюватимуть необхідне завдання у файлі. Проте запитання – чи осилиш, як файлів відповідей буде 20 чи 50? 
“Тобто банально вам розповідається куди потрібно клікнути і яку кнопку натиснути, але не пояснюється, навіщо це робити. Ось і виходить, що при вдалому збігу обставин в результаті всіх маніпуляцій ви отримаєте анімацію, яку намагалися створити. Але при цьому не матимете жодного уявлення, як у вас це вийшло.”
Можливо я не ховсім вірно зрозумів ці твої слова, а точніше зміст закладений у них. Але скажу наступне. Не завжди треба та й взагалі можливо пояснити “навіщо це робити?”. Адже з певного моменту повинна вступити в дію творчість учня. Проведу аналогію з інструментами Фотошопа: є такий режим накладення Color Dodge – так от застосувавши його на звичайних фото у 99% випадків ми отримаємо казна-що. Постає питання, навіщо його використовувати? І відповіддю тут є: творчість автора підкаже!
Тобто, я веду до того, що частіше уроки створення гарних зображень є лише одним з прикладів практичної реалізації тих чи інших інструментів. І тут немає питання “навіщо так?”, тут є “це можна так”, “а ще можна ось так” і “ще ось так можна”.